Владислав-Антоній Буковинський народився 4 січня 1905 р. в Бердичеві. Рятуючись від більшовицьких військ, 1920 року сім’я виїхала до Польщі. 1921 року Владислав вступив на факультет права Ягеллонського університету в Кракові. Здобувши ступінь магістра, перейшов на теологічний факультет. Висвячений 28 вересня 1931 р. З 1936 р. працював у Луцьку, який у вересні 1939 р. опинився у складі СРСР. Отець Владислав став настоятелем кафедрального собору, був заарештований у серпні 1940 р., але чудом уникнув смерті. Вдруге заарештований у січні 1945 р., отримав 10 років каторги. Був у челябінських таборах, на лісоповалі, на мідних копальнях Казахстану. 10 серпня 1954 р. о. Владислав був звільнений. Мав змогу повернутися до Польщі, але відмовився. Мав радянське громадянство і право вільно пересуватися по всій території СРСР. У 1957-1958 роках провів п’ять місійних поїздок, що тривали від одного до чотирьох місяців. 1958 року його знову заарештували. Після звільнення душпастирював у Караганді у 1961-1969 рр., де помер 3 грудня 1974 р. і похований. 11 вересня 2016 р. там відбулася беатифікація о. Владислава Буковинського, апостола Центральної Азії.