Св. Василія (пом. 379 р.) і св. Григорія Назіянзького (пом. близько 390 р.) дуже вшановують на Сході, але обидва вони належать до найбільших богословів неподільної Церкви Сходу і Заходу. Вони жили і діяли у надзвичайно важкі для Церкви часи, мали протистояти дуже небезпечній єресі аріанства, яка не визнавала рівність Божого Сина Отцю. Вони не лише витривали у вірі, не давши звести себе тогочасним неправдивим учителям, але також сприяли подоланню кризи і виробленню відповідних формулювань віри.