Джузеппе Сарто народився в Рієзе біля Венеції у 1835 році і був другим з десяти дітей сільського поштаря. Здобувши богословську освіту, він був вікарієм, настоятелем, пізніше духовним отцем у семінарії, а з часом – єпископом Мантуї та, врешті, кардиналом і патріархом Венеції. У 1903 році був обраний Папою. Ставши пастирем усієї Церкви, відродив євхаристійне життя, видавши декрети про часте приймання святого Причастя і прийняття Причастя дітьми. Реформою церковного календаря, Бревіарію та співу започаткував відродження літургії. Відновив біблійне навчання та кодифікував церковне право. Енергійно боровся проти помилок модернізму. Протягом усього свого життя відзначався смиренністю, лагідністю, милосердям до бідних і любов’ю до убогості. Помер 20 серпня 1914 року.
